Електротехнічні товари
Електротовари класифікують за призначенням, типу захисту від електричного струму, ступеню захисту від вологи, умовами експлуатації, режиму роботи, кліматичному виконанню, категорії розміщення :
- за призначенням: провідникові та електроустановочні вироби; джерела світла; електроосвітлювальна арматура; електронагрівальні прилади; машини і прилади для обробки білизни, зберігання продуктів, прибирання, шиття, в’язання, підтримання мікроклімату; електромеханічні інструменти; машини для механізації робіт по господарству; прилади особистої гігієни і санітарії; електроприлади автосервісу; хімічні джерела струму, трансформатори та контрольно-вимірювальні прилади;
- за типом захисту від електричного струму: клас 0 – мають робочу ізоляцію при пошкоджені якої на корпусі з’являються напруга, тому їх використання можливе тільки в сухих приміщеннях; клас 01 – мають основну ізоляцію і додатковий зажим для заземлення; клас І – мають основну ізоляцію і додатково приєднується до заземлюючої жили шнура, або мають заземлюючий контакт вилки; клас ІІ – мають основну і додаткову ізоляцію, або підсилену ізоляцію без заземлюючих пристроїв; клас ІІІ – вироби живляться від мережі безпечної напруги (до 42 В);
- за ступенем захисту від вологи: звичайного виконання ( струмоведучі елементи не захищені від вологи), краплезахищені, бризкозахищені та водонепроникні;
- за умовами експлуатації: працюють під наглядом (пилососи, полотери тощо) і працюють без нагляду ( вентилятори, холодильники тощо);
- за режимом роботи: працюють з довготривалим режимом, короткотерміновим та повторно-короткотерміновим;
- за кліматичним виконанням: для роботи у помірному кліматі (У); помірному і холодному (УХЛ); у вологому тропічному (ТВ); сухому тропічному (ТС); сухому і вологому (Т); морському холодному (М); морському тропічному (ТМ); у будь-якому кліматі (В); крім дуже холодного (О);
- за категорією розміщення: на відкритому повітрі, під навісом, у приміщеннях, у приміщеннях де регулюються кліматичні умови, у приміщеннях з підвищеною вологістю.
Металообробне устаткування
Металорізальні верстати – основне устаткування механічних цехів різних підприємств. Їх класифікують за різними ознаками. Основні ознаки: призначення і конструктивна особливість, ступінь універсальності, точність, габарити і маса, ступінь автоматизації.
Усі металорізальні верстати, які випускаються серійно, в залежності від виду обробки (призначення) поділяються на дев’ять груп, а кожна з них на десять підгруп (типів), що характеризують призначення верстату, його компоновку, ступінь автоматизації або вид інструменту.
За ступенем спеціалізації вони поділяються на широко універсальні, універсальні (для виготовлення деталей широкої номенклатури), спеціалізовані (для виготовлення однотипних деталей) та спеціальні (для виготовлення деталей одного типу і розміру).
За ступенем точності вони поділяють на класи: нормальної точності (Н), підвищеної точності (П), високої точності (В), особливо високої точності (А) та особливо точні верстати (С).
За габаритами і масою вони поділяються на легкі – масою до 1т, середні – до 10т, важкі – більше 10т, особливо важкі – більше 400т.
За ступенем автоматизації вони поділяються на категорії: неавтоматизовані – 1, напівавтоматизовані – 2, автомати – 3 та саморегульюємі – 4.
Для підвищення продуктивності, точності та якості виготовлення та для поліпшення умов праці використовують оброблюючі центри (ОЦ) на базі багатоопераційних верстатів з ЧПУ, промислові роботи, робототехнічні комплекси та автоматизовані лінії.
Верстати з ЧПУ поділяються на: з цикловим керуванням – Ц, з цифровою індексацією положення та з попереднім набором координат – Ф1, з позиційною системою ЧПУ – Ф2, з контурною системою ЧПУ – Ф3, з комбінованою системою ЧПУ – Ф4.
Ювелірні товари
Для виготовлення ювелірних виробів використовують основні та допоміжні матеріали. До основних відносять метали та їх сплави, ювелірні камені та декоративні матеріали. Допоміжні використовують при виконанні різних операцій.
Метали називають благородними за їх природні властивості (хімічна стійкість, красивий вигляд тощо), а дорогоцінними – за їх високу вартість. Всі благородні (дорогоцінні) метали відзначаються низькою твердістю та зносостійкістю. Тому, для ювелірних виробів чисті метали використовують тільки для захисно – декоративного покриття, а самі вироби виготовляють з сплавів дорогоцінних металів з іншими металами які називають лігатурними.
Кількість чистого дорогоцінного метала у сплаві називають пробою. Основні види проб: золотникова, метрична, каратна.
Парфумерно-косметичні товари
Парфумерними називають товари на основі духмяних речовин з приємним запахом, які використовують для ароматизації тіла, одягу, приміщень та як гігієнічні засоби.
Основна сировина для парфумерних товарів – духмяні речовини, етиловий спирт, вода. Допоміжна сировина – фарбники, фіксатори запахів тощо. Чим більше духмяних речовин у композиції – тим вище якість товару.
Духмяні речовини бувають натуральними( рослинного або тваринного походження) та синтетичними.
Рослинні речовини найбільш поширенні і складають основу сировинної бази. Їх використовують у вигляді спиртових розчинів( ефірні масла) з квітів( троянда, акація, лаванда), листя( м’ята, евкаліпт), плодів(лимон, аніс, апельсин), насіння(коріандр), коріння(ірис, аїр), деревини(сандалове дерево, кедр), а також смол, та бальзамів(природні розчини смол у ефірних маслах).
Речовини тваринного походження: амбра(продукт життєдіяльності кашалотів), цибет(продукт внутрішньої секреції цибетової кішки), мускус(гормони мускусного оленя-кабарги), боброва рідина(гормони бобра).
Синтетичні духмяні речовини отримують з різних видів сировини. Вони мають запахи квітів, плодів, або оригінальні, що не мають аналогів у природі. Виробництво парфумерних товарів включає дозування компонентів, змішування, відстоювання, витримку, фільтрування, фасування та упакування.
Найважливіші види шкіри
Шкіра – дерма шкури тварини, яка зберегла волокнисту структуру, але фізичні, фізико-механічні та хімічні властивості структурних елементів якої змінені в залежності від призначення. В основі класифікації шкіри лежить її призначення. Вимоги до матеріалів для виробів з шкіри складаються з споживних та виробничих(технологічних). Споживні властивості шкіри формуються впровадженням нових матеріалів і технологій, що вимагає глибокого знання їх властивостей.
Шкіра поділяється на класи:
1 – шкіра для взуття;
2 – шкіра шорно-седельна;
3 – шкіра технічна;
4 – шкіра галантерейна та для одягу.