Шкіра натуральна. Ч.2
Показники, які використовуються для оцінки якості взуттєвих шкір поділяють на три основні групи:
- Показники надійності та довговічності: вміст вологи; речовин екстрагуємих органічними розчинниками; голякової речовини; кислотність (рН); число продуба; температура зварювання, ◦С; межа міцності при розтягуванні, Па; видовження при розтягуванні, %; стійкість до згинання, Н/м; пружність, %; міцність утримання шпильки у сухому і вологому стані, Н/м; опір стиранню у сухому і вологому стані; стійкість покриття до мокрого стирання та згинання; товщина, мм тощо.
- Ергономічні показники (гігієнічні): повітропроникність, м³/(м²·с); паропроникність, кг/(м²·с); водопроникність в статичних [м³/(м²·с)] та динамічних (кг) умовах; вологоємкість, %; теплопровідність, Дж/(м²·год).
- Естетичні: еластичність; структура та обробка лицьової поверхні які характеризують зовнішній вигляд, тощо.
Показники якості шкіри поділяють на групи:
- Загальні: застосовують для всіх класифікаційних угруповань;
- Спеціалізовані: застосовують тільки для певних угруповань. Вони поділяються на обов’язкові (нормуємі у відповідній нормативно-технічній документації) та перспективні.
До дефектів шкір відносять пошкодження, які виявляються при органолептичній оцінці з лицьової та бахтармяної сторони. Вони поділяються на неприпустимі та враховуємі по площі. Враховуємі по площі пороки поділяють на виміряємі та невиміряємі в одиницях довжини і площі. Невиміряємі пороки визначаються по таблицях приведених в державних стандартах і технічних умовах.
Найчастіше зустрічаються такі пороки:
- На шкірах для низу взуття: воротистість, непродуб, вітдушистість, крихкість тощо.
- На юфті взуттєвій: воротистість, непродуб, нерівне стругання, вітдушистість, нерівномірна мерея, тощо.
- На шкірах хромового дублення для верха взуття і підкладки: воротистість, жорсткість, нерівномірне фарбування, необроблена бахтарма, нерівне стругання, вітдушистість, тощо.
На лаковій шкірі: напливи, матовість, тощо.
