Сировина для виробництва шкіри. Ч.3
У шкіряній промисловості переробляють шкури овечок, волосяний покрив яких не задовольняє вимог хутряної та овчинно-шубної промисловості. В залежності від породи, віку і сезону заготівлі спостерігається велика різниця у товарних властивостях і структурі шкіри. Будова шкури характеризується тонким епідермісом і чітким поділом дерми на сосочковий і сітчастий шари. Жир знаходиться між цими шарами, що послаблює зв’язок між ними після видалення жиру при виробництві шкіри. Найбільш відомі такі групи:
Овчина російська - шкура грубошерстних дорослих овечок незалежно від розміру. Волосяний покрив переважно білий або чорний. Площа шкур 60…80дм². Вони щільні та ніжні, що дозволяє виробляти з них шеврет, а якісна вовна визначає цінність для шубно-овчинного виробництва. Крім шеврету з них виробляють галантерейну шкіру, шкуру для одягу та лайку.
Овчина степова - шкура курдючних грубошерстних овечок незалежно від розміру. Волосяний покрив переважно жовтуватий або світло-коричневий, жорсткий. Шкура площею 10…85 дм² і дуже жирна. Використовують для виробництва шубної овчини і шеврету. З шкір не придатних для цього виробництва виготовляють галантерейну та підкладочну шкіру.
Шкури кіз високо цінуються, бо з них виробляють шкіру для високоякісного чоловічого і жіночого взуття. Будова шкури характеризується тонким епідермісом, малою кількістю жирових вкраплень, а структура дерми забезпечує м’якість.
Найбільш відомі такі групи:
Козлина хлібна - шкура кіз молочної породи. Вони характеризуються волосяним покривом різної масті та щільною дермою. Використовують для виробництва шкіри для верха взуття – шевро та хромової козлини.
Козлина степова - шкури кіз вовняної та вовно-пухової породи. Вони характеризуються густою однотонною вовною з підпушком та менш щільною і більш грубою дермою. Використовують для виробництва шевро та хромової козлини.
Шкури диких кіз - шкури косулі, дикої кози та інших. Характеризується рівним по довжині мертвим волосом (прямий, товстий, жорсткий, ламкий і позбавленний блиску стержень). Використовують для виготовлення підкладочних шкір.
Шкури свиней характеризуються товстим шаром епідермісу з грубою і шорсткою лицьовою поверхнею. Глибоке проникнення щетини створює наскрізні отвори. Якість і властивості шкур свиней дуже залежить від породи. Найбільш відомі такі групи:
- Шкури поросят легко рвуться. Площа шкур до 30 дм², а товщина до 2,0мм. Використовують для виготовлення галантерейної шкіри.
- Шкури свиней мають різну вагу. Площа шкур 50…250 дм², а товщина 3,0…5,0мм. Легкі та середні за вагою шкури використовують для виготовлення хромових шкір для верха взуття. Важкі шкури використовують для виготовлення юфті, шорно-седельної шкіри та сиром’яті. Особливо важкі шкури з товщиною більше 4,0мм використовують для виготовлення технічних, шорно-седельних та підошвенних шкір.
Шкури хряків характеризуються щільною дермою з слабо розвиненими прошарками з’єднальної тканини. Товщина 5,0…6,0мм. Використовують для виготовлення технічної та підошвенної шкіри.
