Сортування та оцінка якості сировини. Ч.2
Всю шкірсировину поділяють на групи:
I група: склизок і опоєк незалежно від ваги; жеребок – до 5 кг включно; овчина і козлина – всі розміри; шкури поросят і свиней – до 4кг включно;
II група: виросток; шкури коней, верблюдів і віслюків – до 10кг; шкури свиней і кабанів – від 4 до 7кг включно;
III група: шкури великої рогатої худоби, коней, верблюдів і віслюків – від 10 до 17кг включно; кінські переди і хази – незалежно від ваги; шкури свиней і кабанів – від 7 до 17кг включно;
IV група: шкури великої рогатої худоби, коней, верблюдів, віслюків, свиней і кабанів – більше за 17кг.
Сорт шкур визначається кількістю дефектів та її розташуванням. Три дефекти на краю прирівнюються одному в середині шкури. Кожний дефект оцінюється балами. Шкура поділяються на I, II, III та IV сорти. Шкури, що не відповідають показникам IV сорту відносять до лоскуту (табл.1.2).
Таблиця 1.2.
Коефіцієнти переводу різних сортів шкіряної сировини у першосортні одиниці (%)
| Сорт | Крупна сировина | Дрібна сировина (за винятком овчини), кінська та свиняча | Овчина шкіряна | Овчина шубна | ||
| вовняна | напіввовняна | голяк | ||||
| I | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
| II | 87 | 85 | 89 | 88 | 86 | 89 |
| III | 66 | 60 | 68 | 66 | 61 | 67 |
| IV | 46 | 40 | 54 | 50 | 42 | 52 |
Якість шкури, під якою розуміють її придатність для виготовлення повноцінної шкіри певного виду або повноцінного хутра та особливості методів виготовлення визначаються такими властивостями:
Товщина шкури визначає вид шкіри, яку з неї можливо виготовити. Вона впливає на витрати шкіри і на собівартість продукції. Міцність шкіряної тканини хутряних шкурок залежить від товщини і визначає придатність для виготовлення певних хутряних виробів. Товщина шкур впливає на тривалість процесів виробництва.
Рівномірність товщини по площі шкури визначає зручність та економічність розкроювання на деталі. Зміну товщини шкури у повздовжньому напрямку (від огузка до воротка) та у поперечному напрямку (від хребта до поли) називають збіжістю.
Площа шкури визначає економічність розкроювання. Для виробництва взуття використовують шкури площею більшою за 20дм².
Вага шкури впливає на комплектування партій сировини.
Щільність визначають виходячи з площі, товщини та ваги шкури. Вона визначає швидкість протікання процесів обробки і враховується при комплектуванні партії.
Товщина епідермісу враховується тільки при виробництві шкіри бо впливає на товщину дерми.
Ступінь розвитку волосяного покриву вирішальним чином впливає на якість хутра та на його теплозахистні властивості. Густота волосяного покриву в значній мірі визначає носкість хутра. Для шкіряного виробництва волосяний покрив класифікують за вагою шерсті у загальній вазі шкури. Розрізняють шкури малошерстні (менше 6%), шерстні (6…10%) та довгошерстні (більше 10%).
Товщина підшкірної клітчатки визначає кількість відходів, впливає на вихід готової продукції і на тривалість піготовчих операції.
Співвідношення товщини сосочкового та сітчатого шарів дерми. Сітчатий шар дерми визначає міцність шкури при розтягуванні. Сосочковий шар визначає м’якість шкіри. Чим більше розвинений волосяний покрив тим менша міцність сосочкового шару.
Наявність пороків (дефектів). Чим сильніше вони псують найкращі топографічні ділянки, тим нижче сортність шкіри.
Характер волосяного покриву шкіри та його збереження визначається висотою, м’якістю, зминаємістю, збиваємістю у повсть, пружністю і пластичністю волоса, його кольором і блиском.
