Хімічний склад і будова шкур. Частина 1
До складу шкури тварин входять білки, що створюють волокнисті елементи. За відношенням білків до різних хімічних реагентів та впливу тепла визначають властивості шкури. Кінцевими продуктами розпаду білків являються амінокислоти (переважно гліколь NH2–CH2–COOH).У шкурі тварини найбільш поширені такі волокнисті білки:
- Колаген - основа колагенових волокон з яких, переважно, складається шкура тварини. В тваринних організмах він знаходиться у зневодненому стані. При нагріванні у воді при досягненні певної температури він зморщується. Це явище називають зварюванням, а температура при якій воно відбувається називають температурою зварювання. Під впливом гарячої води колаген переходить у розчин, який гусне при температурі 10…15°С. Утворюється желатин. У розчинах кислот і лугів колаген набухає.
- Еластин міститься у шкурі в незначній кількості. Він стійкий до гарячої води і не утворює клею.
- Ретикуліни – основна складова ретикулінових волокон, які відзначаються високою стійкістю до гарячої води та розчинів кислот і лугів.
- Кератин міститься у волосі та рогових утвореннях. Він стійкий до розчинів кислот і порівняно малостійких до дії лугів. На відміну від колагену кератин и містять велику кількість сірки.
Крім волокнистих білків до складу шкури входять:
Глобулярні білки (альбуміни, глобуліни) знаходяться, переважно, у міжволоконній речовині, яка в процесах хутряного виробництва видаляється: альбуміни розчиняються у воді, а глобуліни – у розчинах нейтральних солей.
Мінеральні речовини представлені у шкурі хлористими, сірчано – кислими і вуглекислими солями натрію, калію, магнію, кальцію та заліза.
Жири та жироподібні речовини розміщені нерівномірно по всій шкурі. Їх загальна і локальна кількість залежить від виду тварини, її віку, статі та умов життя. Будова шкури тварини складається з волосяного покриву, епідермісу, дерми та підшкірної клітчатки (рис.1.1).
Епідерміс – зовнішній шар шкури, розташований безпосередньо під волосяним покривом. В залежності від ступеню розвитку епідермісу виявляють від двох до шести шарів, з яких основних два: ростковий (мальпігієв) та зовнішній (роговий). Поділ на шари дуже умовний. Клітини епідермісу переміщуються, піддаються структурним змінам і досягнувши поверхні відпадають у вигляді лусок (лупи).
Дерма розташована під шаром епідермісу і захищає тіло тварини від механічного пошкодження. Вона утворюється складним переплетінням волокон білкового походження – колагенових, еластинових і ретикулінових. Основу (~ 98%) складають колагенові волокна, які створюють пучки різної форми і товщини, що тісно сплутані між собою. Це визначає міцність дерми. Між волокнами (пучками) дерми находиться міжволокниста речовина (глобулярні білки), яка скріплює окремі структури дерми.
Будова шкури тварини:
1 – підшкірна клітчатка; 2 – дерма; 3 – епідерміс; 4 – волос; 5 – сальні залози;
6 – волосяна сумка; 7 – пучки волокон; 8 – жирові прошарки.
